"ЗЕЛЕНА ЕКОНОМІКА": МАЙБУТНЄ, ЯКЕ МИ ОБИРАЄМО
КОНФЕРЕНЦІЯ ООН ПО НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩУ - САМІТ РІО+20

Особливістю нашого часу є інтенсивний і глобальний вплив людини на
навколишнє середовище, що супроводжується глобальними негативними
наслідками. Протиріччя між людиною і природою загострюються, бо не існує
межі росту матеріальних потреб людини, у той час як здатність
природного середовища задовольнити їх - обмежена.
Первісна
людина і людина античності не протиставляла себе природі, більш того,
вона усвідомлювала свій нерозривний зв’язок із природою, ототожнювала
себе з нею, обожнювала її. Становлення і розвиток людського
суспільства супроводжувався локальними і регіональними екологічними
кризами. Протиріччя між людиною і природою наростало головним чином у
сільськогосподарській сфері.
Усього чверть століття тому слово »екологія» було відоме дуже вузькому колу людей. Відносини між суспільством і природою цікавили лише окремих філософів і представників географічних наук. На рубежі 60-70-х років людство довідалося, що усе більше забруднення повітря і водних джерел, міські шуми, які оглушають, незліченні смітники, що пригнічують, збіднені природні ландшафти - аж ніяк не локальні явища.
Під загрозою знаходяться практично всі природні оболонки (сфери) нашої планети, багато фундаментальних рівноваг у біосфері Землі і навіть за її межами. Підрив цих рівноваг призведе до необоротних для життя на планеті наслідків.
Протягом усієї
історії людства вплив суспільства на природу розвивався не як простий
лінійний процес. Напружена, а в ряді випадків критична екологічна
ситуація, що склалася в другій половині нинішнього століття, - це сигнал
про настання нової фази у взаємодії суспільства і природного
середовища. Збільшення людської господарської діяльності гостро порушило
питання про гармонію взаємодії людини і природи.
Протиріччя в системі
»людина - суспільство - природа» набули
планетарного характеру. Породивши небачені в минулому погрози і
небезпеки, вони наклали помітний відбиток і на без того складну картину
сучасного світу.


КОНФЕРЕНЦІЯ ООН -
МІЖНАРОДНИЙ ФОРУМ
З НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА І РОЗВИТКУ
Важливою подією в історії людства стала Конференція ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) - другий міжнародний форум з навколишнього середовища і розвитку, яка зібрала представників 179 країн світу, 1600 неурядових організацій. На ньому були ухвалені основоположні документи, які визначили програму і порядок зусиль захистити довкілля на наступні два десятиліття. Саме з Eco-92 бере початок Кіотський протокол (1997), міжнародний договір, що мав на меті обмежити викиди в атмосферу газів, які викликають "парниковий" ефект.
У
заключному документі форуму - "Декларації про стан довкілля і сталий
розвиток" сформульовані основні положення глобальної екологічної
політики:
- люди мають право на здорове довкілля та життя в гармонії з природою;
- сучасний розвиток не повинен відбуватися на шкоду майбутніх поколінь;
- кожна держава має суверенне право на розробку власних ресурсів, але без збитків довкіллю; сталий розвиток тісно пов'язаний із збереженням природного середовища;
- викорінення нерівності між людьми, суспільством та природою;
- залежність здоров'я кожної людини від стану довкілля;
- держави повинні розробити програми національних дій для відновлення лісів, зменшення площ пустель, збереження біорізноманіття.

Через
20 років світ знову на шляху в Ріо - місце проведення Конференції
Організації Об'єднаних Націй зі сталого розвитку в червні 2012 року.
«Ріо +20» - це коротка назва Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань сталого розвитку, яка проходить зараз в Ріо-де-Жанейро, Бразилія - через двадцять років після історичної Зустрічі на вищому рівні «Планета Земля» 1992 року в Ріо. Проведення Ріо +20 дасть нам також можливість уявити, яким ми хотіли б бачити світ через 20 років.
У 1992 році, коли відбувся саміт Есo-92, холодна війна завершилася, а країни ЄС саме підписували Маастрихтський договір, який закладав підвалини для оновленого і зміцненого Євросоюзу. На міжнародних форумах тоді вперше набула важливого значення проблема захисту навколишнього середовища.
20 років по тому тема довкілля на саміті Ріо+20 стоїть ще гостріше, бо людство постало перед загрозою зростання світових температур і втрати природних ресурсів. Політичний ландшафт у світі змінився, бо зросла міць країн на зразок Китаю, Індії, Росії і Бразилії. Однак усі інші проблеми людства затьмарила світова економічна криза.
В роботі форуму візьмуть участь від 100 до 120 глав держав з усього світу. Згідно з попереднім текстом декларації, яка названа «Майбутнє, якого ми прагнемо», основними темами дискусії "Ріо +20" повинні стати питання сталого розвитку в економічній і соціальній сферах, а також в галузі охорони навколишнього середовища та поліпшення міжнародної координації сталого розвитку.
Це історична можливість для визначення шляху до сталого майбутнього - майбутнього з великим числом робочих місць, чистішою енергетикою, більшою безпекою і гідним рівнем життя для всіх.

ЕКОЛОГІЧНА
ПОЛІТИКА
УКРАЇНИ
Основні принципи екологічної політики нашої держави сформовані в Декларації про державний суверенітет України (10.07.1990 р.). Згідно з сьомим розділом "Екологічна безпека" цього документа наша держава самостійно встановлює порядок організації охорони природи та порядок використання природних ресурсів на своїй території, має свою комісію з радіаційного захисту населення та екологічної безпеки.
Суттєвим елементом екологічної політики є екологічне
навчання та виховання. Це відображено в Конституції України, положення
якої є нормами прямої дії (ст. 8) і складають основу природоохоронного
законодавства нашої держави, та в Законі України "Про охорону
навколишнього природного середовища".
В преамбулі цього закону визначено, що Україна здійснює екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу довкілля, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи.
Україна, як суб'єкт міжнародного права, керуючись пріоритетами
Міжнародних договорів, підписала і ратифікувала важливі документи в
галузі збереження природи, її біорізноманіття, прав людини на безпечне
довкілля:
- Кіотська угода з подолання парникового ефекту,
- Віденська та Монреальська конвенції, спрямовані проти процесів руйнування озоносфери, Рамсарська конвенція про водно-болотні угіддя,
- Оргуська конвенція про доступ до інформації екологічного змісту,
- участь громадськості у процесах прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля,
- Картахенський протокол про біобезпеку.
Задача побудови нової людини і нового суспільства - це не фантастика, а умова переходу до збалансованого (сталого) розвитку, який має гармонізувати триєдність економіки, екології та соціального фактора, задавши алгоритм необхідних цілеспрямованих дій. «Зелена» економіка - найважливіший інструмент сталого розвитку, зміна мислення при прийнятті рішень.
Впровадження політики державних закупівель, яка заохочує виробництво екологічної продукції, реформування системи оподаткування - зміщення акценту з податку на робочу силу на податки на забруднення навколишнього середовища, інвестування у дослідження та розробку, пов'язані зі створенням екологічно чистих технологій; в поновлювані джерела енергії, в будівництво енергоефективних об'єктів.
Це вимагає високого рівня розвитку суспільної свідомості, певних технологій та матеріального благополуччя.