"ЗЕЛЕНА ЕКОНОМІКА": МАЙБУТНЄ, ЯКЕ МИ ОБИРАЄМО
КОНФЕРЕНЦІЯ ООН ПО НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩУ - САМІТ РІО+20


Особливістю нашого часу є інтенсивний і глобальний вплив людини на навколишнє середовище, що супроводжується глобальними негативними наслідками. Протиріччя між людиною і природою загострюються, бо не існує межі росту матеріальних потреб людини, у той час як здатність природного середовища задовольнити їх - обмежена.

Первісна людина і людина античності не протиставляла себе природі, більш того, вона усвідомлювала свій нерозривний зв’язок із природою, ототожнювала себе з нею, обожнювала її. Становлення і розвиток людського суспільства супроводжувався локальними і регіональними екологічними кризами. Протиріччя між людиною і природою наростало головним чином у сільськогосподарській сфері.

Усього чверть століття тому слово »екологія» було відоме дуже вузькому колу людей. Відносини між суспільством і природою цікавили лише окремих філософів і представників географічних наук. На рубежі 60-70-х років людство довідалося, що усе більше забруднення повітря і водних джерел, міські шуми, які оглушають, незліченні смітники, що пригнічують, збіднені природні ландшафти - аж ніяк не локальні явища.

Під загрозою знаходяться практично всі природні оболонки (сфери) нашої планети, багато фундаментальних рівноваг у біосфері Землі і навіть за її межами. Підрив цих рівноваг призведе до необоротних для життя на планеті наслідків.

Протягом усієї історії людства вплив суспільства на природу розвивався не як простий лінійний процес. Напружена, а в ряді випадків критична екологічна ситуація, що склалася в другій половині нинішнього століття, - це сигнал про настання нової фази у взаємодії суспільства і природного середовища. Збільшення людської господарської діяльності гостро порушило питання про гармонію взаємодії людини і природи.

Протиріччя в системі »людина - суспільство - природа» набули планетарного характеру. Породивши небачені в минулому погрози і небезпеки, вони наклали помітний відбиток і на без того складну картину сучасного світу. 

КОНФЕРЕНЦІЯ ООН -
МІЖНАРОДНИЙ ФОРУМ
З НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА І РОЗВИТКУ

 

Важливою подією в історії людства стала Конференція ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) - другий міжнародний форум з навколишнього середовища і розвитку, яка зібрала представників 179 країн світу, 1600 неурядових організацій. На ньому були ухвалені основоположні документи, які визначили програму і порядок зусиль захистити довкілля на наступні два десятиліття. Саме з Eco-92 бере початок Кіотський протокол (1997), міжнародний договір, що мав на меті обмежити викиди в атмосферу газів, які викликають "парниковий" ефект.

У заключному документі форуму - "Декларації про стан довкілля і сталий розвиток" сформульовані основні положення глобальної екологічної політики:

  • люди мають право на здорове довкілля та життя в гармонії з природою;
  • сучасний розвиток не повинен відбуватися на шкоду майбутніх поколінь;
  • кожна держава має суверенне право на розробку власних ресурсів, але без збитків довкіллю; сталий розвиток тісно пов'язаний із збереженням природного середовища;
  • викорінення нерівності між людьми, суспільством та природою;
  • залежність здоров'я кожної людини від стану довкілля;
  • держави повинні розробити програми національних дій для відновлення лісів, зменшення площ пустель, збереження біорізноманіття.
Світова спільнота зрозуміла, що екологічна безпека кожної окремої держави можлива тільки при спільних діях всіх держав світу.

Через 20 років світ знову на шляху в Ріо - місце проведення Конференції Організації Об'єднаних Націй зі сталого розвитку в червні 2012 року.

«Ріо +20» - це коротка назва Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань сталого розвитку, яка проходить зараз в Ріо-де-Жанейро, Бразилія - через двадцять років після історичної Зустрічі на вищому рівні «Планета Земля» 1992 року в Ріо. Проведення Ріо +20 дасть нам також можливість уявити, яким ми хотіли б бачити світ через 20 років.

У 1992 році, коли відбувся саміт Есo-92, холодна війна завершилася, а країни ЄС саме підписували Маастрихтський договір, який закладав підвалини для оновленого і зміцненого Євросоюзу. На міжнародних форумах тоді вперше набула важливого значення проблема захисту навколишнього середовища.

20 років по тому тема довкілля на саміті Ріо+20 стоїть ще гостріше, бо людство постало перед загрозою зростання світових температур і втрати природних ресурсів. Політичний ландшафт у світі змінився, бо зросла міць країн на зразок Китаю, Індії, Росії і Бразилії. Однак усі інші проблеми людства затьмарила світова економічна криза.

В роботі форуму візьмуть участь від 100 до 120 глав держав з усього світу. Згідно з попереднім текстом декларації, яка названа «Майбутнє, якого ми прагнемо», основними темами дискусії "Ріо +20" повинні стати питання сталого розвитку в економічній і соціальній сферах, а також в галузі охорони навколишнього середовища  та поліпшення міжнародної координації сталого розвитку.

Це історична можливість для визначення шляху до сталого майбутнього - майбутнього з великим числом робочих місць, чистішою енергетикою, більшою безпекою і гідним рівнем життя для всіх.

 

ЕКОЛОГІЧНА
ПОЛІТИКА
УКРАЇНИ

Основні принципи екологічної політики нашої держави сформовані в Декларації про державний суверенітет України (10.07.1990 р.). Згідно з сьомим розділом "Екологічна безпека" цього документа наша держава самостійно встановлює порядок організації охорони природи та порядок використання природних ресурсів на своїй території, має свою комісію з радіаційного захисту населення та екологічної безпеки.

Суттєвим елементом екологічної політики є екологічне навчання та виховання. Це відображено в Конституції України, положення якої є нормами прямої дії (ст. 8) і складають основу природоохоронного законодавства нашої держави, та в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища".

В преамбулі цього закону визначено, що Україна здійснює екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу довкілля, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи.

Україна, як суб'єкт міжнародного права, керуючись пріоритетами Міжнародних договорів, підписала і ратифікувала важливі документи в галузі збереження природи, її біорізноманіття, прав людини на безпечне довкілля:

  • Кіотська угода з подолання парникового ефекту,
  • Віденська та Монреальська конвенції, спрямовані проти процесів руйнування озоносфери, Рамсарська конвенція про водно-болотні угіддя,
  • Оргуська конвенція про доступ до інформації екологічного змісту,
  • участь громадськості у процесах прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля,
  • Картахенський протокол про біобезпеку.
Україна приєдналася до світової спільноти із збереження біосфери і цивілізації,  бере активну участь у міжнародному співробітництві в галузі дій з охорони природи.

Задача побудови нової людини і нового суспільства - це не фантастика, а умова переходу до збалансованого (сталого) розвитку, який має гармонізувати триєдність економіки, екології та соціального фактора, задавши алгоритм необхідних цілеспрямованих дій. «Зелена» економіка - найважливіший інструмент сталого розвитку, зміна мислення при прийнятті рішень.

Впровадження політики державних закупівель, яка заохочує виробництво екологічної продукції, реформування системи оподаткування - зміщення акценту з податку на робочу силу на податки на забруднення навколишнього середовища, інвестування у дослідження та розробку, пов'язані зі створенням екологічно чистих технологій; в поновлювані джерела енергії, в будівництво енергоефективних об'єктів. 

Це вимагає високого рівня розвитку суспільної свідомості, певних технологій та матеріального благополуччя.
 

 
Яндекс.Метрика
Оперативна розробка вебсайтів
 
Make a Free Website with Yola.